Зачарована

Тебе побачив познайомились,

у спілкуванні не соромились

Ти жвава,енергійна,мила

весела,радісна,щаслива

 

Ти маєш все роботу,друзів

людину яка скаже «скучив»

бажання жити спілкуватись

і сходом сонця милуватись

 

Ти помалюєш світ в зелений колір

і зробиш всім зелену долю

Ти будеш в ліліях купатись

і  будеш світом милуватись

 

Ти проведеш чарівний день

у гурті віршів і пісень

у гурті радості і сміху

і пройде день Тобі на втіху

 

Шалений вечір прийде знов

де море музики,розмов

шалені танці до зорі

взірве емоції Твої

 

Настане ніч,глибокий сон

і в ньому Ти побачиш знов

зелений світ,кохання,рай

бо Ти найкраща,так і знай.

Дівчина

Дивлюсь на фотографію Твою

і бачу там дівчину молоду

Таку прекрасну чарівну вродливу ,

що запросто зупинить зливу

 

Твоя краса приваблює чарує,

з Тобою моє серце не нудьгує

Твоє волосся пишне і яскраве,

спускається до шиї наче в пави

 

Твій погляд щирий і прозорий

притягує не наче море

 Ти ніжна щира лагідна вродлива,

 з Тобою виростають крила

 

Тебе я бачу у вісні ,

Ти надихаєш на вірші й пісні

Тобі без перестанку буду я писати

і Твоє серце буду милувати

Зачарувала Ти Мене!

Дівчата

За, що я люблю так дівчат,

а перш за все, за те, що вони є,

За їх присутність в цьому світі,

без них не розцвітають квіти,

 

Без них,нема  кохання,

тепла ,любові  і  страждань,

Вони чарують,зводять з розуму,манять,

і серця хлопцям  розбивають,

 

В один момент кохають,

а в другий з легкістю кидають

І забувають назавжди,

що був в житті такий коханий,

 

Але мені кохання більше до вподоби

 і не завадять ніякі хвороби,

Кохати тих дівчат довіку,

що хватить сили,духу,і натхнення втіхи,

 

Вони чарівні,бархатні,рум’яні,

шатенки,блонд,прямо волосі,кучеряві,

Ну як їх не любити,не кохати,

хто не кохав той щастя і не буде знати.

ти скажи мені брат вітер

Я шукав свою кохану, по цілому світу

Запитався  я про неї у братика вітра

Ти скажи мені брат вітер,де моя кохана?

Чи в степу її не бачив дівчину румяну?

Ні не бачив я дівчину,румяну красиву

Запитайся ти у сонця про дівчину диво

Сонце братику ти світиш,ти тепло даєш по світу

Чи не бачив ту єдину,дівчину мою красиву?

Ні не бачив я красуні,в місячнім шукай відлунні

Ти колего,братик місяць,ти в ночі доріжку світиш

Чи не бачив чорноброву,ти дівчину юну мою?

Бачив я в глибокім сні,спить дівчина на весні

Спить красуня бачить сни,їй кохання принеси

Подаруй їй поцілунок,щирий ніжний подарунок

Подаруй їй свою ласку,щоб ввійшла вона у казку

І проснулася краса,ця дівчина молода

Взяв її за руку я,і повів до вівтаря

Перед богом перед людом,присягнув своєму чуду

Бути вірним бути щирим,берегти її сумлінно

В горі в радості завжди,бути з нею назавжди

Тут музики як заграли,ноги в танець поскакали

Веселився весь народ,було маса нагород

Молода як королева,від краси цвітуть дерева

Ця красуня ніжна щира,від природи справжнє диво

Це найкраща в світі врода,це для мене нагорода

Радий я що ця дівчина,вже навік моя дружина.

 

 

Перл Харбор

Ми познайомились з тобою незвичайно,

я авіатор,ти була медсестра звичайна

Запала в душу ти мені глибоко,

чаруєш і милуєш моє око

Ми були разом і все було добре в нас,

але пішов я добровольцем на війну

Інакше я не міг такий був час,

пробач мене вже час і я піду

Літав я на війні,я бачив смерть і кров,

збивав ворожі літаки

але про тебе думав знов і знов

про те як будем ми щасливі на віки

але в однім бою,все ж збили мій літак

я думав я помру,і вже не вернуся ніяк

тобі прислали лист,що я загинув

для тебе зупинились дні,години

надіялась що я живий

пройшло  три місяці і час загоїв рану

ти думати про мене перестала

знайшла ти спокій з моїм другом

провела ніч і з ним забула ти про смуток

вам було добре в двох,вам було добре разом

прислав листа, що я живий,і це для вас було ударом

вернувся я назад,і я в твоїх очах побачив смуток

що вимушена ти, навіки бути з моїм другом

від смерті був на волосину,

про тебе думав кожну я хвилину

твій образ зігрівав мене,

я бачив як вже смерть до мене йде

я з Богом заключив угоду

щоб знов вернутись і побачити тебе

що більше я нічого в нього не попрошу

щоб дав мені ще шанс і знов до тебе приведе

але спізнився я,для тебе я помер

у серці біль в душі розчарування

 помер я на війні,померло там моє кохання

напився я ,побився з другом

за те що вставив ніж у спину,і на душі зробив наругу

ворожий напад не дозволив дальше нам сваритись

ми вимушені разом  битись

пліч опліч воювали ми, від нас втікали вороги

страшний ми пережили день

забрала смерть десь біля тисячі людей

а в госпіталі ти боролась за життя чуже

цей жах, ніякий розум не переживе

пройшов знов час,ви разом і в нас знов завдання

ми летимо на смерть,

але надіємось нас вбереже кохання

кохання двох до однієї жінки

але віддала моєму другу, серця більшу половинку

мені розповіла що в тебе  таємниця  є

від друга  носиш немовля  мале

тобі пообіцяв,  що друга вбережу

але не знав, що привезу його назад, у цинковім гробу

 залишились ми в двох

народження  дитини нас зєднало знов

воскресло так як я між нами знов кохання і любов

живемо в трьох і раді ми життю

й не хочем згадувати кляту цю війну.

 

переписка Амура і Венери частина 1

 

Ну що Венера познайомились з тобою
в душі не можемо знайти спокою
нам дай розваги,пива,чіпсів
не будем мати часу ми присісти

замовим лімузин,екскурсію по місту
відкриєм люк,і виглянем на зовні
і сумувати разом нам не буде змісту
і будем уявляти що пливемо ми в човні

Ми познайомились з тобою, як ти і хотів,
Серед заблуканих долей, серед світів
На сайті, в просторі, в сіті інтернету
Я тут, а ти — там, любов наша — де ти?

А пива я не п’ю.

якщо не пиво,ми замовимо шампанське
Moet Chandon заграє в келихах у нас
ой буде що згадати в ранці
але наразі в нас вечірній час

та що там відстань,для кохання не проблема
ми запросто рішити можемо дилему
ти тільки з лімузину не втікай
тоді навічно втратимо, ми віртуальний рай

А якщо нам завадить дружина твоя?
А якщо ти і є лиш доля моя?
Що робитиму я у твоєму лімузині,
Якщо доля така — у вас же дитина!

 

дружину відправимо на дискотеку
а долю принести може лелека
ти заглядати будеш щиро у вічі
і доля тобі усміхнеться двічі

дитина для мене найбільший дар
якщо б її втратив дістав би удар
пацан вже дорослий ,а все ще дитя
15 вже літ така доля моя

Від лелеки чекати на долю мою
Я не можу, сказати тебе я молю:
«Та чи хочеш ти дійсно мене в лімузині,
Бо відтоді доведеться будь батьком дитині!»

 


я б краще хотів,на хмаринках пухкеньких
а можна і в тихій спокійній лагуні
я підійшов би до тебе,спокійно,тихенько
на вушко сказав би кохаю, красуні

я скажу відверто,я хочу дитину
я донечку бавив би кожну годину
купав би, вбирав би,міняв би підгузки
а потім купляв би на ґудзики блузки

Про донечку мріють усі матері,
Та про сина я мрію та бачу у вісні,
Як я буду із ним у гаю збирати квітки,
Чи не мріють про це усі чоловіки?

так, мріють,і хочуть цього
та хто
б там не був мені все одно
лиш тільки б здорове було дитинча
за руки тримало матусю й татуся

 


Так, дійсно, здоров’я важливіше за все,
Та хочу у тебе дізнатись про це,
Чи дійсно в нас може здорове дитя
Народитися протягом всього життя?

так може,не має проблеми
батькам треба знати одну теорему
шкідливих всіх звичок позбутись відразу
про алкоголь й тютюнову заразу

почистити добре весь організм
печінку сердечко нирки і ніс
коли плануватись буде дитина
лише про приємне думай богиня

 


Я буду омріяне щастя благати,                                                    
Щоб діти здорові були — бо я ж мати,
Щоб не хворіли та горя не знали
На батька та матір удома чекали

щоб щастя омріяне щиро благати
кохання за серденько треба впіймати
тоді вже закохані віддано зможуть
і в цьому AMOUR вам допоможе

Чогось палає серце, мов вогнем,
І душу рве на декілька частин —
Напевно від твоїх іще не виданих поем
Бурлескно — травестійних…

цей жар я можу погасити поцілунком
і душу зшию нитками Психеї
не будуть для людей поеми трунком
а будуть розвивати їх фантазії й ідеї

 

Це добре, що фантазії існують,
Але не кожен може уявити
Те, що в поемі, думку не зруйнують
Ці фантазії, і в думці можуть жити

 

фантазії красуне,ці живуть в уяві
думки фантазіям не дуже то цікаві
ти думаєш про все,про дім,роботу
зварити їсти,випрати,про ці турботи
фантазія в уяві в нас живе
і насолоду про приємне нам несе

 

Не можу спорити з тобою на цю тему,
Бо не розділимо ми про фантазію дилему,
Я бачу, що у тебе аж свербить
І на яву щось із фантазієй зробить

 

так,фантазію я втілюю в реальність

по Україні розвернув уже масштабність

цей,як його,що звався Казанова

слабак переді мною,я людина нова

 

Не буду знову спорити з тобою,
Бо я не знаю, що ти робиш із любов ю.
Та я не знаю скільки маєш муз,
Цього не вчить у Сумах жодний ВУЗ

 


що я з коханням роблю,скажу
жінок до божевілля я довожу і до сказу
стріляю стрілами,AMOUR не промах
в живу,по інтернету,в дома
в міста я інші заізджаю
і там свій слід я залишаю
а потім йдуть дзвінки листи
сліди не можна замести
ну що ж кохаю всіх відразу
такий на світі я зараза

 

Таких зараз ми бачили не раз!

 


ну добре,я вам докажу
яку я небезпеку всім несу
візьмусь за вас я пристрасно і яро
обороняйтесь,вишукана дамо

Оборонятися від тебе я не стану,
Бо не така я вже і вишукана дама.
Але я гарна, звісно, як у книгах
А, може, навіть, як і на картинах.
Та стріли ти свої амурові залиш,
Бо я кохаю лиш одного, лиш…

а радий!що кохаєш ти одного
так має бути,і я прагну свого
але нажаль кохання не знайшов
серед своїх фантазій і розмов
тому пишу вірші,про щире,ніжне
таке близьке,і романтично свіже
я теж кохати хочу лиш одну
але її я бачу,як засну

 

 

У твоїх снах приходить лиш кохання,
Таке чудове, ніжне, тільки зрання
Ти бачиш те, що бачиш, мені жаль
Що бачити мене у снах не можеш ти нажаль.
А я своє кохання бачу зранку,
Коли крізь сутінь тюлі крізь фіранку
Заглядає до мене сонце в дім
Та знаю я кохання лиш у нім.
Та є у мене сховані думки
Про них лиш здогадатись можеш ти.

 

не можеш бути, ти закохана у сонце
воно так мило загляда в твоє віконце
щоб ніжним лагідним своїм теплом
зігріти всю тебе
щоб промені його тебе ласкали
коханий,щоб приніс у ліжко каву
щоб поцілунком ніжним розбудив
і ласками тебе розворушив
але згадаєш сон
де був і я,і хлопчик Купідон
спостерігав за нами,дуже радо
що в сні собі обоє дали раду

Це дуже гарно — кава в моє ліжко,
Та приставати до мене зранку ніжно
Не раджу я нікому і тобі
Нехай лиш це приходить в твої сни

 

Боїшся, сонце може знищити мене
опалить мої крила,і зламає стріли
я не боюсь його,нехай мене пече
прийду у сни,я до царівни-діви

 

Нехай залишиться це лиш у твоїм сні
Бо так не хочеться тебе розстроїти мені.
Я маю йти уже лягати спати…

домовились,тебе у сні чекати буду
солодких снів,чарівних снів
ти чудо,супер,я в захоплені від тебе
про це лиш знають,я і небо

 

я бачив дивний сон
я бачив дівчину одягнену весною
що була загадкова і водночас чарівною
несла красу чарівність і кохання
і тільки з нею виникло бажання
зігріти серце променями сонця
які так гарно рано світять у віконце
пірнути з головою в чисте небо
зануритись в глибокі почуття
нажаль це тільки сон
і тільки у вісні ця дівчина моя

 

я відповім обов’язково;)
але там так звучало:
«нажаль це тільки сон
і тільки у вісні ця дівчина моя «-

Нажаль не я…:)

 

 

 

 

так це був сон,приємний сон
сьогодні знов приснилась ця красуня
і в цьому сні,у нас не було перепон
і тільки в цьому сні,вона мені дарує

 

ну що красуня маю я тобі сказати
на збірку,сонечко ти мусиш почекати
відправлю потягом,а ти зустрінеш
можливо погляди про мене зміниш

дякую за збірку — я чекаю,
що передаси мені її я точно знаю.
та погляди про тебе в мене гарні,
хоч здивувати мене можеш ти принаймні

чим здивувати?я завзятий серцеїд
дівчата в мене на сніданок і обід
вечеряю я зразу із двома
але кохання справжнього нажаль нема

а як же потяг до коханої дружини?
ти ж казав, що прожити без неї не можеш і днини?
і до усієї родини,
а зокрема до дитини?:)

дружина чарівна,немов із казки
вродлива,все при ній,розумна
інакшої бажати і не треба
але чомусь між нами є проблема
нема кохання щирого і ласки

 


це все прекрасно, і навіть, чудово,
Але ж про інше йде наша розмова —
Як можна кохати й не кохати одразу? —
Я бачу, ти дійсно, ще тая зараза!!!;)))

дружина більш для мене як дитина
до неї в пошуках кохання але марно
мені не треба,а ні злата,діамантів і за дармо
щоб завжди біля мене була та єдина

 


все ясно з тобою стало мені-
а якщо ти згориш у своєму ж вогні?
та хай у вогні, а якщо ще й в багні?-
ось що не ясно стало мені!

ні не згорю я,в цьому вогні
спасе мене дівчина,та що у вісні
витягне хлопця з цього багна
і це вона знає,тільки вона

а як ще в вісні ти знайдеш її,
Вона ж до тебе приходить тоді,
Коли ти хочеш кохання другого
І тіла чекаєш нового, чужого.
А поряд дружина лежить із тобою,
Та обіймає все ніжно рукою.
Та пестить обличчя своїм поцілунком —
Хіба це буде для неї дарунком?

якби обнімала,якби цілувала
то іншої діви я в сні не шукав би
шукаю я долю,у казці,у сні
чекаю коли посміхнеться мені
щоб ніжно обняти до серця свого
і щоб не питала питанням,чого?
чому не всміхнешся,чому не радієш
чому від дівчини ти серцем не млієш
чому в тебе сльози течуть вечорами
чому твоє сонце лежить за горами
чому ти похмурий,чому ти не радий
страждаєш юначе,шукаєш розради

 

 

 

 

Тоді зрозуміло, чому ти так хочеш
Кохання зустріти тоді серед ночі.
Бо лиш у сні ти бачиш зізнання,
Поцілунки, та пристрасть, та обнімання.
Але не спасає цей сон уночі,
Бо хтось загубив від серця ключі.
Та ти пошукай їх, та їй покричи,
То може й вона все ж знайде ключі…
Я щиро бажаю кохання тобі
Й дружину бажаю лиш уві сні —
Хай вона ніжна приходить туди
Та ласки свої дарує тобі.

я вдячний за гарну пораду тобі
щоб тільки дружина приходила в сни
але цього мало,потрібне життя
змінилась вона,змінився і я
у мене почався зворотній процес
я замкнутий був,а зараз вже ні
і це вже прогрес
зробився я жвавий готовий до бою
нічого зробити не можу з собою
я хочу дуріти,скакати,вертітись
злетіти під хмари і не розбитись
на кулі повітряній світ облетіти
кохаю одну,всіх сповістити
писати вірші,серенади співати
але для кого?потрібно це взнати

Під хмари злетіти, плигнути в небо —
Це добра, та високо так скакати не треба.
Бо тут на землі є феї земні
Вони більше насолоди принесуть тобі.
Ангели з неба на арфі зіграють —
Дещо вони про тебе вже знають:
Земному земну потрібно шукати
І тільки її на землі лиш кохати!:)

шукав на землі,заглядав в кожний кут
блукав у Карпатах дійшов аж до Сум
питався я в братика сонця поради
чи можна згоріти в коханні відразу
чи є така жінка на світі цьому
що вартий її і її я візьму
питався я в вітру,в молодшого брата
чому така доля моя кострубата
де справжня красуня,кохання моє
що спокій у серце мені принесе
спитався я в місяця меншого брата
хто може самотності пута порвати
де мрія моя?де щастя моє?
скажи мені доля,чи ти в світі є?

Ти знайдеш її, вона буде з тобою,
Ти візьмеш на руки її, забереш із собою.
Ти будеш кохати довічно її.
Та будеш палати в сердечнім вогні.
Вона буде твоя, вічно ніжна та гарна
Ти будеш водити її в перукарні —
Витрачати на неї захмарні рахунки
Та робити їй гарні, дорогі подарунки.

переписка Амура і Венери частина 2

це зрозуміло,дарунки,рахунки
це повсякденні для мене малюнки
скажи мені доле,де та незрівняна?
де моя красуня?де моя кохана?
де жінка з якою радість в душі
розділю на березі в шалаші
де жінка що буде завжди кохати
і слухати щирі мої серенади
де ніжна,чарівна,щира і мила
скажи мені доле,де моя провина?

 

Щира і мила, гарна й чудова —
Напевно, про мене йде ця розмова:)
Я щира і ніжна, ласкава та мила,
Гарна, весела, не вередлива,
Без поганих звичок — не п ю, не курю
Та якщо я люблю — то щиро люблю.
Я вірші пишу, монологи кохання,
Я гарно умію зробити зізнання.
Два вищих у мене є за плечима —
Не кліпай, будь ласка, своїми очима;)
Я вмію і прати, і готувати,
І вишивати, і текст набирати:)))
Дивись, ось яка я, мабуть з твоїх снів —
Про мене, напевно, ти цю розмову завів!!!:)))))))))))))

 

так де ж мені доле шукати тебе
чому мені вітер тебе не несе
ти мрія моя,ти моє бажання
чому ти сховалась від мого кохання
я мріяв про тебе,в фантазіях,снах
готовий носити тебе на руках
готовий я руки твої цілувати
куплю я машинку,щоб руками не прати
на кухні завжди допоможу тобі
посмажу котлети і відбивні
завжди буду слухати твої поеми
звертати увагу на твої проблеми
я буду романтиком завжди для тебе
вечеря при свічках,і зірку запалю на небі
скажи мені ніжна,ласкава і мила
де знайду тебе,моя доленька щира?

 

Ти можеш знайти мене в Сумах, у місті —
Я буду вдома, готуватиму їсти.
Та якщо моя доля — це ти,
То спочатку напишемо ось тут листи.
А вже потім зустріну тебе —
Ти у Суми приїдеш забрати мене.
Я тебе встріну з потягу зранку,
А потім накормлю тебе я сніданком.
На сніданок, зазвичай, у мене чай,
А на обід три фірмових страви звичай…
Приготую тобі український я борщ з пампушками,
І рибу червону в сметані з галушками,
І печиво обов’язково
Запропоную тобі я чудове.
А потім до Львову вирушем разом
Поїдем шукати розваги й екстазу.
А може й кохання ніжного, вічного,
Та разом, можливо, будем  довічно ми;)

 

 

нарешті ти доля моя відізвалась
у Сумах шукати тебе я збираюсь
спочатку зустрінеш,сніданок я сам
тобі приготую мій талісман
ой скільки я пишу,листів я сюди
пора забирати тебе вже сюди
ти борщик готуєш,тай ще з пампушками
напевно такий,смачний як у мами
я борщик зробити можу і сам
що слинки течуть,по чарівним устам
нажаль пампушки готувати не вмію
навчиш,я з тобою усе зрозумію
ой печиво моя улюблена страва
до чаю,до кави,мов свіжа забава
от рибу червону та ще й з галушками
не куштував навіть,в шеф повара мами
вже слинки течуть,так я хочу цю рибку
я вже уявляю,тече в мене слинка
у Львів на звороті,немає питання
лиш тільки б у тебе було бажання
шукати розваги є де у нас,
екстаз від розваг це залежить від нас
я зроблю усе щоб була ти щаслива
моя найпрекрасніша,зіронька діва
кохання і вічне і ніжне віддам
цілунком пройдуся тобі по устам
ти доленька моя,навічно моя
я вирушу в путь,і хай світить зоря

 

якщо ж називаєш своєю судьбою,
то вічно я хочу лиш бути з тобою.
мені пощастило, що вмієш ти все,
і вірші писати, й писати ессе,
і готувати борщі, як у мами,
та інші смачні усілякі ще страви.
я печиво вже напекла — приїжджай!
воно вже чекає тебе — так і знай!:)
та рибку червону ще треба купити,
а потім з галушками її ще зробити.
але все одно, якщо приїдеш за мною —
я буду вічно кохатись з тобою.
ти гарний, чудовий, та іще й поет —
я бачила в сайті твій гарний портрет.
я читала ці вірші та шукала слова
сказати тобі, що від віршів таких болить голова,
бо чудові вони і струни душі
вже грають у мене, я напишу вірші
й подарую тобі, бо ти доля моя
хай від тебе вже крутиться моя голова!:)

 лиш тільки зі мною,від щастя я в шоку
готовий зваритися в власному соку
усе я не  вмію,але приготую
тебе моя ніжна,чарівна красуня
я вже вилітаю,чекай я вже скоро
мені наплювати на всіх і на сором
що скажуть усі,що я з іншою зараз
на печиво твоє я приїжджаю
лиш тільки його скуштувати я хочу
про нього і тебе я мрію що ночі
а рибку червону в дорозі куплю
я рибку червону,куштувати люблю
галушки тобі я зробити поможу
обожнюю їх,і в думках про них броджу
приїду красуня і буду з тобою
кохатися будеш,з одним лиш зі мною
я зроблю усе щоб зі мною була
в екстазі,в шаленстві кохана моя
я зроблю усе,щоб забула про все
усе що кохання,у серце несе
я буду у світі найкращим коханцем
кохатися будемо,вечором,в ранці
крутитися буде твоя голова
в шаленім екстазі,доле моя.

 

Боже, як гарно ти все це сказав —
Мабуть про мене ти все оце знав.
Я хочу, щоб ти прилетів аж сюди
На крилах мрій, або приплив по воді.
Я хочу, щоб ти приїхав до мене,
Та я хочу дуже зараз до тебе.
Ти приїдеш і сам привезеш із собою
Свою збірку віршів і з любов ю
Подаруєш мені.:)

 а як же,без збірки я не приїду
з натхненням,коханням,бажанням про мрію
на крилах омріяний я прилечу
і будеш зі мною ти до схочу
або припливу я під парусами
любі перешкоди залишу по заду
лечу моя пташко,пливу моя рибко
як тільки можливо,швидкішого швидше
ти зараз зі мною,у серці моєму
і пута розлуки ми розіб’ємо
подарю тобі я усього себе
хай будь що там буде,хай парус несе

 

Я жду тебе дуже, спіши вже до мене,
Я буду чекати хоч місяць на тебе.
Але мені б дуже хотілося б й конче —
Щоб ми скоріше дісталися ночі.
Щоб час так і плинув, доки ти не приїдеш —
Мене, твою музу, у Сумах зустрінеш;)

 

спішу моя доле,спішу я до тебе
пірнаю у воду,злітаю у небо
приїду і день,і вся ніченька наша
я музу свою доведу до екстазу
зі мною забудеш про все в цьому світі
на вічно приїду,щоб вічно радіти
з тобою з’єднаюсь в єдине кохана
ти доля моя, моя незрівняна

 

Мій милий, мій ніжний — лиш мій ти навіки
Будеш у мене єдиний у світі.
Я буду твоєю, я буду з тобою,
Полинемо в небо удвох із тобою.
Полинемо в мрію, і в наше кохання —
Ти зробиш мені своє ніжне зізнання.
Я буду твоєю — ти будеш лиш мій
І в казці, і в думці і в сні наших мрій:)

 

так люба,лише я з тобою
омріяне щастя знайду,за журбою
твій милий,твій ніжний,навіки лиш твій
нам світу замало для втілення мрій
тебе не віддам я нікому,ніколи
лиш тільки моя,лиш ти тільки зі мною
у небі кружлятимо взявшись за руки
не будемо знати ми більше розлуки
ми втілимо в мрію,фантазії наші
про своє кохання,тобі я розкажу
на вколішки стану з букетом, на хмарці
щоб чули усі ми не просто коханці
віддам тобі руку і серце своє
віддам тобі душу,ти доля,ти все!

 


так гарно ти кажеш, що хочу я дуже
тебе у цей час обійняти, мій друже,
чому лише «друже»? — ми вже майже кохані
ти майже відкрився в коханні, принаймні:)
я хочу тебе, я хочу до тебе
душа уже лине у стомлене небо.
я хочу до тебе, хочу бути з тобою —
не хочу я знатись з бідою й з журбою.
ми будемо разом — я впевнена в цьому,
я жду тебе милий до нашого дому!:)

 приплину зозулька,до тебе,до дому
я зніму цілунком,журбу твою, втому
спинитись не можу у своїх словах
так хочу здійснити їх,в своїх ділах
ти мій талісман,моє сонце весняне
ти моя царівна,моя незрівняна
богиня моя,ти Венера моя
з тобою щасливий я що дня
і кожну годину,і кожну хвилину
до серденька твого,в коханні я лину
з тобою залишуся я на віки
благаю царівно,мене ти візьми
візьми мене пристрасно,в полум’ї жару
ти доля моя лиш тебе я кохаю

 

Наше кохання на моєму лоні
Залишиться після нас,
Я буду любити твої долоні
В цей прекрасний і тихий час.
Я буду любити, коли ти засинаєш,
Після того, як ти любив
Моє тіло, і ти вже знаєш,
Що коханку навік зустрів…

я знаю,такої коханки бажати
що хочеться,пестити,вічно жадати
ласкати і брови,твій ніс,оченята
і перси і лоно ну що ще бажати
я буду з тобою на сьомому небі
я зроблю всі твої таємні потреби
усе що попросиш,на все я готовий
ти доля моя,тобою я хворий

Що більше бажати я можу у світі?
Що ти є залишається лише радіти.
Я буду тримати у серці своєму
Про тебе і мене таємну поему.
Хай люди не знають, що це між нами —
Не заздрять, не лізуть з своїми плітками.
Ми будемо разом, нам буде чудово —
І хай кожен день проживемо ми знову

Чому не пишеш — так чекаю я тебе
Не можу я більше так жити без тебе.
Хоч рядок напиши мені — не можу чекати,
Я повинна про тебе щось знати.

а люди не взнають,ми їм не розкажемо
це все лиш для нас,і ми їм докажемо
що можуть кохатись,шалені серця
і битися будуть кожного дня


від пристрасті,дотиків ніжних
від поцілунків медових і свіжих
ми будем одні,єдині для світу
і будем цьому ми з натхненням радіти
ми зможемо в двох підкорити весь всесвіт
весь всесвіт кохання,де зірочок безліч
і всі вони наші,яскраві чарівні
у цілому світі,не має нам рівних

я буду бажати кохання такого,
сильного, вічного й лише з тобою.
хай наші серця б’ються лиш в унісон,
хай вічно триває цей чарівніший сон.

він буде тривати всю вічність кохана
з тобою назавжди моя незрівняна
серця будуть битись,кохатись,любитись
у танці кохання ми будем крутитись
попросимо місяць,щоб світив нам дорогу
ріжка подарив нам,скибочку свого
щоб в місячнім сяйві ми милувались
щоб в сяйві купались,щоб в сяйві кохались

десь муза поділась…

я музу тобі на сопілці награю
згадай як гуляли в вишневому гаю
як ніжно твій голос дзвенів у садочку
згадай як у гаї порвав я сорочку

 

 я б це згадала, якщо б це було,
але щось у пам’яті моїй сплило.
може було, а може і ні,
може тобі це приснилося в сні.
твою я сорочку не можу згадати —
не можу про неї нічого я знати…
може було, а може і ні —
може мені це присниться ще в сні?:)

я радий що муза вернулась до тебе
не згадуй сорочу,благаю не треба
ти згадуй найкращі проведені миті
ти згадуй момент,коли зміг полюбити
чарівну,прекрасну,кохану мою
без тебе у снах я вже навіть не сплю

 я про сорочку не хочу й писати —
бо не можу про неї ніяк я згадати.
всі миті, пов’язані з тою любо ю
я пам’ятаю, та лиш не з тобою.
але я все хочу про тебе сказати
що хочу тебе я лиш тільки кохати:)))

 

так шкода,що спогади є,не про мене
ще більше сердечко б’ється до тебе
відкрий моя мрія,у серденько двері
без тебе згорю,як тюльпан у пустелі
без тебе не зможу плисти я на морі
без тебе не бачу я світа і долі
без тебе як в темряві очі сліпі
без тебе знаходжусь в безодні на дні
скажи мені доле коли я воспряну?
скажи мені рідна,коли твоїм стану?

ти станеш моїм, як тільки захочеш,
але якщо будуть в нас зоряні ночі,
якщо місяць на небі буде світити
та нам буде місячну нічку дарити.
ось тоді, я, коханий, буду твоєю —
долею, зорею, та буду з тобою

я з місяцем склав вже угоду довічну
у місячнім сяйві кохатимось вічно
я хочу щоб була моєю що ночі
і завжди вдивлятись в чарівнії очі
і бачити в них мою долю красу
я зіроньку з неба тобі принесу

я зірки із неба завжди приймаю
й таку звичку давно, милий, я уже маю.
якщо зірку із неба мені подаруєш-
про це ти ніколи не пошкодуєш

знайду я в галактиці,найкращу зорю
я зніму з небес і тобі принесу
щоб зіронька ця,нам сяяла вічно
щоб промені світла світили нам ніжно
тобі подарую я всесвіт кохана
бо ти моя доля,ти моя жадана
для тебе усе,що попросиш дістану
і навіть перлину із дна океану

Я перли люблю, ще й з дна океану —
Я мрію про те, як ти мені їх дістанеш.
Я хочу, щоб ти мені вічно, коханий,
Дарував ці перлини із дна океану:)

не тільки ці перли,ай увесь океан
тобі подарую,мій талісман
всі рибки,корали,і скарби підводні
для тебе підняти готовий з безодні

Я буду навіки з тобою, мій милий,
Кохатись і жити в коханні довіку.
Я мрію про це щогодини, щоночі,
Та хочу поглянути в твої синії очі.

від твоїх чарівних слів,я знову в ударі
у мене не сині кохана,а карі
міняється колір,коли зваблюю я
зеленими робляться,мила моя

 

коханий, тепер я буду це знати —
коли колір твої очі будуть міняти.
коли будуть зеленими — це означає,
що тебе вже інша знову кохає:)

не правильно думаєш моє кохання
тебе лиш одну з вечора до рання
кохаю і буду кохати завжди
лиш тільки з тобою зелені вони

це добре, коханий, повірю тобі-
що будуть зеленими лиш зі мною вони.
та хочеться знати, що буде це так —
бо в коханні з другими ти просто мастак!:)

в коханні з тобою я буду найкращий
на все що я вмію не буду ледащий
зі мною відчуєш ти райський екстаз
і буде шалене кохання у нас

я мрію про це уже декілька днів,
не бачу я інших не снів, ані мрій,
я вірю, що буде кохання у нас
кожну хвилину і кожен час:)

у снах я прийду,у снах я зайду
і ніжність і ласку тобі принесу
у снах подарую таку насолоду
чи зможу отримати цю нагороду?

та що там у снах? я хочу реально —
я тебе хочу, це, милий, нормально.
я мрію уже навіть декілька днів
що прийдеш до мене реально із мрій.

якщо ти реально мрієш про мене
готовий реально,прийти я до тебе
до мене що ночі у снах ти приходиш
в шаленім коханні ти з розуму зводиш
реальність для мене найкращий дарунок
відчути реально твій поцілунок
і пестощі твої,і твоє тепло
готовий на все мені все одно

я так чекаю зустрічі з тобою
з чарівною,жаданою,і молодою
коли зустріну,я тебе обніму
мою чарівну,ніжну царівну

знов муза пропала,у долі моєї
що сталося з нею,що робиться з нею
невже в неї серце бурлить від кохання
зі мною зустрітись у неї бажання

велике бажання з тобою зустрітись,
не знаю куди вже від цього подітись.
на крилах лелеки десь мрія взлетіла,
не можу писати — десь музу згубила

 

давай розтопимо холодніє серця
у тих хто розчарований в коханні
щоб знову закрутилася для них земля
шалена пристрасть і бажання

 

Дякую за щирість твоїх слів,
Я дуже рада поділитися з тобою —
Я втратила уже рахунок днів,
Сиджу отут одна з журбою

ти сонечко,журбу жени за двері
відкрий вікно,впусти до хати сонце літа
включи улюблені пісні,і пострибай до стелі
і викрикни,що ти кохаєш,цьому світу

 

Я так робила, але цього замало,
Я стільки натворила…
Дурниць на світі зроблено чимало,
Напевно, я здуріла…

життя для того є,щоб жити,а не існувати
дурниці кожен робить у житті
якщо є серце,ним повинні ми кохати
складати вірші,і наспівувать пісні

щось сьогодні не хочеться писати —
не хочеться нічого у житті,
просто хочеться коханому сказати
що кохаю найбільше у житті

так говори,не стримуй почуття
скажи йому,що він єдиний в цьому світі
що він твоє кохання,він твоє життя
і лиш йому готова ти радіти

ти посміхнись,красуне ти моя зоря
без посмішки твоєї, вже не крутиться земля
даруй навколишнім,добро і ласку
і будеш жити ти в чарівній казці

не можу я писати про любов,
бо щось вона далеко в мене знов…
так хочеться туди, до нього
та тобі сьогодні не до цього…

ти не звертай на мене,посміхнись
іди упевнено,ніколи не дивись у низ
коханий твій до тебе прийде,ти чекай
і поведе тебе,туди де неба рай

я чекаю, кохаю, бо хочу кохати
та повинна до того я дещо вже знати:
я не можу радіти коханню тоді,
коли погано дитині твоїй…

все добре,я вірю в найкраще
все буде так,а не інакше
а ти кохання своє бережи
тобі з коханням,все життя пройти

 


 

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


   
   
   
   
   
   
   
   
 


   
   

 


 


 

 

 

переписка Амура і Венери частина 3

від пристрасті,дотиків ніжних
від поцілунків медових і свіжих
ми будем одні,єдині для світу
і будем цьому ми з натхненням радіти
ми зможемо в двох підкорити весь всесвіт
весь всесвіт кохання,де зірочок безліч
і всі вони наші,яскраві чарівні
у цілому світі,не має нам рівних

я буду бажати кохання такого,
сильного, вічного й лише з тобою.
хай наші серця б’ються лиш в унісон,
хай вічно триває цей чарівніший сон.

він буде тривати всю вічність кохана
з тобою назавжди моя незрівняна
серця будуть битись,кохатись,любитись
у танці кохання ми будем крутитись
попросимо місяць,щоб світив нам дорогу
ріжка подарив нам,скибочку свого
щоб в місячнім сяйві ми милувались
щоб в сяйві купались,щоб в сяйві кохались

десь муза поділась…

я музу тобі на сопілці награю
згадай як гуляли в вишневому гаю
як ніжно твій голос дзвенів у садочку
згадай як у гаї порвав я сорочку

 

 я б це згадала, якщо б це було,
але щось у пам’яті моїй сплило.
може було, а може і ні,
може тобі це приснилося в сні.
твою я сорочку не можу згадати —
не можу про неї нічого я знати…
може було, а може і ні —
може мені це присниться ще в сні?:)

я радий що муза вернулась до тебе
не згадуй сорочу,благаю не треба
ти згадуй найкращі проведені миті
ти згадуй момент,коли зміг полюбити
чарівну,прекрасну,кохану мою
без тебе у снах я вже навіть не сплю

 

 

я про сорочку не хочу й писати —
бо не можу про неї ніяк я згадати.
всі миті, пов’язані з тою любо ю
я пам’ятаю, та лиш не з тобою.
але я все хочу про тебе сказати
що хочу тебе я лиш тільки кохати:)))

 

так шкода,що спогади є,не про мене
ще більше сердечко б’ється до тебе
відкрий моя мрія,у серденько двері
без тебе згорю,як тюльпан у пустелі
без тебе не зможу плисти я на морі
без тебе не бачу я світа і долі
без тебе як в темряві очі сліпі
без тебе знаходжусь в безодні на дні
скажи мені доле коли я воспряну?
скажи мені рідна,коли твоїм стану?

ти станеш моїм, як тільки захочеш,
але якщо будуть в нас зоряні ночі,
якщо місяць на небі буде світити
та нам буде місячну нічку дарити.
ось тоді, я, коханий, буду твоєю —
долею, зорею, та буду з тобою

я з місяцем склав вже угоду довічну
у місячнім сяйві кохатимось вічно
я хочу щоб була моєю що ночі
і завжди вдивлятись в чарівнії очі
і бачити в них мою долю красу
я зіроньку з неба тобі принесу

я зірки із неба завжди приймаю
й таку звичку давно, милий, я уже маю.
якщо зірку із неба мені подаруєш-
про це ти ніколи не пошкодуєш

знайду я в галактиці,найкращу зорю
я зніму з небес і тобі принесу
щоб зіронька ця,нам сяяла вічно
щоб промені світла світили нам ніжно
тобі подарую я всесвіт кохана
бо ти моя доля,ти моя жадана
для тебе усе,що попросиш дістану
і навіть перлину із дна океану

Я перли люблю, ще й з дна океану —
Я мрію про те, як ти мені їх дістанеш.
Я хочу, щоб ти мені вічно, коханий,
Дарував ці перлини із дна океану:)

не тільки ці перли,ай увесь океан
тобі подарую,мій талісман
всі рибки,корали,і скарби підводні
для тебе підняти готовий з безодні

Я буду навіки з тобою, мій милий,
Кохатись і жити в коханні довіку.
Я мрію про це щогодини, щоночі,
Та хочу поглянути в твої синії очі.

від твоїх чарівних слів,я знову в ударі
у мене не сині кохана,а карі
міняється колір,коли зваблюю я
зеленими робляться,мила моя

 

коханий, тепер я буду це знати —
коли колір твої очі будуть міняти.
коли будуть зеленими — це означає,
що тебе вже інша знову кохає:)

не правильно думаєш моє кохання
тебе лиш одну з вечора до рання
кохаю і буду кохати завжди
лиш тільки з тобою зелені вони

це добре, коханий, повірю тобі-
що будуть зеленими лиш зі мною вони.
та хочеться знати, що буде це так —
бо в коханні з другими ти просто мастак!:)

в коханні з тобою я буду найкращий
на все що я вмію не буду ледащий
зі мною відчуєш ти райський екстаз
і буде шалене кохання у нас

я мрію про це уже декілька днів,
не бачу я інших не снів, ані мрій,
я вірю, що буде кохання у нас
кожну хвилину і кожен час:)

у снах я прийду,у снах я зайду
і ніжність і ласку тобі принесу
у снах подарую таку насолоду
чи зможу отримати цю нагороду?

та що там у снах? я хочу реально —
я тебе хочу, це, милий, нормально.
я мрію уже навіть декілька днів
що прийдеш до мене реально із мрій.

якщо ти реально мрієш про мене
готовий реально,прийти я до тебе
до мене що ночі у снах ти приходиш
в шаленім коханні ти з розуму зводиш
реальність для мене найкращий дарунок
відчути реально твій поцілунок
і пестощі твої,і твоє тепло
готовий на все мені все одно

я так чекаю зустрічі з тобою
з чарівною,жаданою,і молодою
коли зустріну,я тебе обніму
мою чарівну,ніжну царівну

знов муза пропала,у долі моєї
що сталося з нею,що робиться з нею
невже в неї серце бурлить від кохання
зі мною зустрітись у неї бажання

велике бажання з тобою зустрітись,
не знаю куди вже від цього подітись.
на крилах лелеки десь мрія взлетіла,
не можу писати — десь музу згубила

 

давай розтопимо холодніє серця
у тих хто розчарований в коханні
щоб знову закрутилася для них земля
шалена пристрасть і бажання

 

Дякую за щирість твоїх слів,
Я дуже рада поділитися з тобою —
Я втратила уже рахунок днів,
Сиджу отут одна з журбою

ти сонечко,журбу жени за двері
відкрий вікно,впусти до хати сонце літа
включи улюблені пісні,і пострибай до стелі
і викрикни,що ти кохаєш,цьому світу

 

Я так робила, але цього замало,
Я стільки натворила…
Дурниць на світі зроблено чимало,
Напевно, я здуріла…

життя для того є,щоб жити,а не існувати
дурниці кожен робить у житті
якщо є серце,ним повинні ми кохати
складати вірші,і наспівувать пісні

щось сьогодні не хочеться писати —
не хочеться нічого у житті,
просто хочеться коханому сказати
що кохаю найбільше у житті

так говори,не стримуй почуття
скажи йому,що він єдиний в цьому світі
що він твоє кохання,він твоє життя
і лиш йому готова ти радіти

ти посміхнись,красуне ти моя зоря
без посмішки твоєї, вже не крутиться земля
даруй навколишнім,добро і ласку
і будеш жити ти в чарівній казці

не можу я писати про любов,
бо щось вона далеко в мене знов…
так хочеться туди, до нього
та тобі сьогодні не до цього…

ти не звертай на мене,посміхнись
іди упевнено,ніколи не дивись у низ
коханий твій до тебе прийде,ти чекай
і поведе тебе,туди де неба рай

я чекаю, кохаю, бо хочу кохати
та повинна до того я дещо вже знати:
я не можу радіти коханню тоді,
коли погано дитині твоїй…

все добре,я вірю в найкраще
все буде так,а не інакше
а ти кохання своє бережи
тобі з коханням,все життя пройти

 


 

 

 

 

 

 

 

 
 

 

 

від автора Дана (Суми)

***29

Хмуро и обачно на серце моём

И дождь моросит в глазах,

И серце уже не горит огнём,

И нет теплоты в руках…

 

Осеней капелью ноет душа,

Желтеют глаза, как лист,

Три слова скажу я тебе чуть дыша,

Но затмит их ветра свист.

 

Дряблими пальцами переверну

Страницы нашей любви,

Но всё, что прошло, уже не вернуть

К счастью, или, увы…

 

 

***30

Ты мне не звонишь и не пишеш,

И не даёшь о себе знать,

А я мечтала знать, как душиш,

С тобой мечтала танцевать.

 

Так страстно в танго закружиться,

Чтоб закружилась голова,

И по ночам мечтала сниться,

И стать твоею навсегда…

 

 

***31

На замёрзшем стекле напишу «Я люблю…»,

И холодне губы твои поцелуем горячим согрею,

А на ушко тебе о любви повторю,

В наше счастье с тобою лиш верю!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

***32

Не карай себе за те, що я покохала,

Не прокидайся щоночі в поту уві сні,

Я від тебе пішла, хоч і добре знала,

Що так ніжно мене кохаєш лиш ти.

 

Та не плач, наче арфа – я не буду жаліти,

Я від тебе пішла, бо кохання мина,

Не кажи про любов та не треба просити,

Повернутися знов, бо з тобою вона.

 

Та не називай її більше мною,

Не вигукуй уночі моє тихо ім. я,

Вона піде у світ лише за тобою,

А на згадку тобі залишуся і я.

 

Не карай себе за те, що я покохала

Та колись пішла за іншим з життя,

І хоч про кохання твоє я знала –

Ти мене не повернеш уже з забуття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

***33

Безголоса тиша нічної пітьми

Мене засмутила,

Перед тобою, немов ворітьми

Я радість свою загасила.

 

Бо бігла до тебе, а ти не один –

Життя я благала,

Як перед стіною прозоріш води

Я перед тобою стала.

 

Я мчала до тебе, як вітер шумів,

Я по дорозі чула,

Я бігла до тебе, а ти зімлів –

Я біль  у серці відчула.

 

Щось в голові закружляло, вона

Стояла та зовсім гола,

А я сама, вже без тебе, одна –

Стояла, як баба квола…

 

Перегородив дорогу до своєї хати,

Тілом своїм я чула,

Вона хотіла до себе забрати

Тебе, щоб я все забула.

 

Ти помітив блідоту сметани

На моєму спітнілому тілі,

А в неї жовте лице путани

Та очі зелено – сірі…

 

Я не можу згадати днини,

Коли б я не жила тобою,

Але жаль лиш мені дитини,

Та не буду я більше з тобою!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

***34

Наше кохання на моєму лоні

Залишеться після нас,

Я люблю твої ніжні долоні

В цей прекрасний і тихий час.

 

Я люблю, коли ти засинаєш

Після того, як ти любив

Моє тіло, і ти вже знаєш,

Що коханку навік зустрів.

 

 

***35

Отпечатки твоих шагов

Остаються на мокром снегу,

Я по ним за тобой побегу –

Ты вечный герой моих снов.

 

И вночи ты уходишь во тьму,

Ты скрываешься там всю ночь,

От меня ты уходишь прочь –

Без тебя я просто умру.

 

Оставляя на память грех

Ты уносишь с собой любовь,

Закипает у венах кровь –

Забываю с тобой обо всех.

 

Догоняю и плачу, кричу,

Я зову тебя снова: «Вернись!,

Обернись, присмотрись, улыбнись!

Я твоя, я с тобой!» — и молчу…

 

Обернёшься ты тихо ко мне,

И прошепчешь ласково вдруг:

«Мой любимый, мой нежный друг…»

И всё ясно вдруг станет мне.

 

 

 

 

 

 

 

***36

Я влюблена: и, право, честь тебе,

Ты смог, ты удержал, меня заставил

Участвовать в твоей большой судьбе,

Хоть это было против моих правил.

 

Честь и хвала тебе: ты даже слишком нежен,

Противоречие уже в твоей крови,

Востоком пахнешь, и сколько было женщин,

Ласкаемых тобою на твоей груди?

 

Я влюблена и этому я рада,

Мне нравиться так жить, и я горда.

Что в жизни у меня одна отрада:

Я буду помнить о тебе всегда.

 

 

***37

Весна. Растаяли снеги. Голубые цветы потянулись к тёплому солнцу. Любовь. Она пришла. После долгой зимней сплячки проснулось ледяное сердце. Оттаяло. Нет, не весна… Жаркий, страстный восточный мужчина вонзил свою огненную стрелу в хрустальный лёд моего сердца. Любовь. Она повсюду. Она затуманивает разум, закрывает глаза… Чернота его волос, чернота его глаз топит рассудок. Прикасание его рук, смуглых, мужественных, заставляет забывать обо всём. Поцелуи с его губ страстные и в то же самое время нежнее нежного, заставляют оказаться на облаках. Я улетаю… Он рядом со мной, я пьянею от его фраз. Я не слышу его слов, я улетаю…

Дотронешься – перехватывает дыхание,

Возьмёшь за руку – выскочит сердце из груди,

Осыпешь поцелуями – улечу к облакам,

Прижмёшь к себе – я забываюсь, я твоя, я хочу быть твоей… навек…

 

***38

Белфи – моё второе имя,

И названа так я тобой,

Потому, что тобой я любима,

Потому, что ты мой герой.

 

И вночи, как лёгкая песня,

Словно нежные чьи – то стихи,

Из уст твоих снова воскреснет

Второе имя Белфи.

 

 

 

 

***39

Я в глазах утону, на груди я усну,

На губах я прочту, и тебе прошепчу:

«Я люблю, и тебя я безумно хочу…».

В облока унесу за собою мечту,

А сама я уйду в полумрак, в пустоту.

Я в душе затаю, я в сердцах запою,

Что тебя одного я так сильно люблю…

 

 

***40

Пусть говорят, что Пакистан – страна любви,

Что там народ и верный и горячий,

Что сердце пакистанцев, как огни,

Но знаю я, что это ничего не значит.

 

Он был из тех, кого ждала,

Кого любила, кому я доверяла,

Но, видимо, любовь его прошла,

А я об этом ничего не знала…

 

Пусть говорят, что Пакистан и грёзы

Не совместимы вместе никогда,

Но на щеках моих застыли слёзы,

И на пол падает сгоревшая звезда.

 

Пусть говорят: «Урду – язык любви»,
Но не сумел со мною поделиться

На языке любви со мною о любви

И в этом мне открыться…

 

А Пакистан живёт и процветает

Ты в нём живёшь, не думая о нас.

Что я люблю тебя никто ещё не знает,

Но ты об этом вспомнишь, и не раз…

 

 

 

 

 

 

 

 

***41

Нет преград для любви, есть только преграды для встречи,

Пусть в нашей ночи погаснут поникшие свечи,

Пусть плавиться воск и капнет слезой на бумагу,

Где о любви строчки безмолвно лягут.

 

Нет преград для любви, есть тысячи километров,

И только счастье вночи подует холодным ветром,

И будет стучать по окнам колючий северный бриз,

Я у окна – мне хочеться падать вниз.

 

Нет преград для любви, есть только холодные ночи,

Я слышу твой голос, но не вижу карие очи,

Так хочеться нежных объятий, но только пустая постель,

Я увижу тебя, когда в Сумы прийдёт метель.

 

Нет преград для любви, есть только двое на свете –

И пусть далеко, пусть ночью холодный ветер

Мне тебя не принесёт на крыльях вночи,

Но зато я помню бумагу, где капнул воск нашей свечи.

 

Нет преград для любви, я буду тебя ждать вечно,

Время бежит – наше время стоит бесконечно.

Ты будешь со мной – я верю в эту любовь.

Я хочу целовать твои нежные губы вновь…

 

 

 

 

 

від автора Дана (Суми)

***22

У темряві забутих почуттів,

В гущавині заблуканих сердець

Своє кохання знову ти зустрів

І щастя знову ти обрів вінець.

 

В трояндових казках полинула душа,

В травневий світ насичених подій,

Але відкрив ти очі, а вона –

Одна із тих невиправних повій.

 

 

***23

Веселий світ рожевою зорею

Засяяв синім полум ям вогня,

І над весняною не сонною землею

Згоріла ніч веселкою зрання.

 

Згоріла ніч, і ти пішов від мене,

Залишивши кохання тільки дим,

Лиш за вікном уже весна зелена,

Та знаю я: не бути більше з ним.

 

***24

«Я маю йти…» — прошепотів ти мені тихо.

А я: «Прощавай не на довго…»

Коли ти так кажеш – це моє найстрашніше лихо,

Бо я так жду повернення твого…

 

Дверима бахнув з усієї сили,

Та не для того, щоб я вставала,

А лиш для того, щоб я процідила:

«Я багато чого не знала…»

 

Ти повернешся обов язково,

Ти принесеш мені сині квіти,

Бо ти знаєш мене чудово,

Що я буду весь день ревіти.

 

А я спобую, навпаки, мовчати,

Але ти все одно подаруєш квіти,

Якщо хочеш про мене знати:

Я без тебе не можу жити.

***25

Причароване та заблукане,

Серед ночі розтерзане вовками,

Із безсилими сивими думками

Щастя тобою розшукане.

 

Серед синіх думок та спогадів,

Серед тисячі крапель сліз,

Мов осінній холодний бриз

Ти колись його загубив.

 

Ти щастя в руці тримаєш,

Ти стискаєш його на мить,

І вогонь у очах горить,

Про любов ти її не знаєш.

 

Дивно те, що твоє життя –

Фотокартка в твоїй руці,

Де застиг поцілунок в щоці,

І куди нема вороття…

 

 

***26

Я заметила, что на твоих коротких рясницах уже не тает пушистый снег. И твоя остывшая грудь пропустила в твоё холодное сердце зиму. Твои всегда яркие, летние, изумрудного цвета глаза тоже остыли – стали холодными, тускло-небесно-зимними…

С тобой рядом стало холодно, твой голос больше не нежный, не ласковый – холодный, зимний и колючий, словно иней. От тебя стало веять холодом.

Когда я смотрю в твои глаза – я замерзаю, я чувствую, что уже всё прошло, что наше лето окончилось.

Когда ты берёшь меня за руку, я понимаю, что наше лето больше не наступит, что больше никогда не повториться то, что уже прошло…

 

 

***27

 

Казалось, весь мир стал ораньжевым. Вечернею ораньжевое небо, земля укрита лёгким ораньжевым ковром, вокруг дома ораньжевые и паркове ораньжевые скамейки. И, даже, люди в ораньжевых плащах с ораньжевыми зонтиками. В ораньжевом парке последние ораньжевые цветы и уже сухая ораньжевая трава. И, даже, прогуливавшаяся уже не молодая дама с распущенными ораньжевыми волосами несла в руках продрогшую от оранжевого холода маленькую ораньжевую собачку, которая прищурив свои ораньжевые крохотные глазки так изумлённо смотрела в ораньжевую даль.

 

***28

Твои страстные губы меня целовали,

Твои страстные губы мне счастье шептали,

Твои нежные руки ласкали мне плечи,

В канделябрах горели поникшие свечи.

 

Твои синие очи  в глаза мне смотрели,

Поникшие свечи не тухли – горели,

Ты розвязывал волосы, их гладил руками,

Вдруг свечи сгорели – что ж случилося с нами?

 

Ты шептал мне на ушко нежные строки,

В тишине я казалась и страстной, и робкой.

Я дышала не ровно, мне было приязно

И тебе всё, наверне, было понятно…

 

Мне на талию руки не мед ля спускались,

И что это любов нам с тобою казалось.

Ты быстро рукой растегнул мне застёжку –

Это было реально, и не понарошку.

 

Моё длинное платне по фигуре спускалось –

Это чудная ночь нам с тобою казалось.

Твои губы, глаза, твоя бар хота кожа,

Твоя страсти душа, и что же, и что же?

 

Вот и свечи погасли, и в сумерках ночи

Я видела лиш твои страстные очи.

А корда ночь рассеялась и настал рассвет,

Я увиділа, что рядом со мной тебя нет.